|
Методична роботаНАКАЗ від 19.10.2015 смт Просяна № ___
Про підготовку до педагогічної ради «Соціалізація особистості школяра шляхом створення ситуації успіху».
Згідно з річним планом роботи школи на 2015-2016 навчальний рік заплановано проведення засідання педагогічної ради «Соціалізація особистості школяра шляхом створення ситуації успіху», з метою підготовки
НАКАЗУЮ:
1. Створити творчу групу з підготовки педагогічної ради у складі: v Заступник директора з НВР Гулак О.А. v Вчителів: Пономаренко С.О., Ковальова Л.В., Клименко Л.В., Лисакова І.М., Третякова Л.Г., Балюра В.М.. v Практичний психолог Аверіна Т.І. 2. Практичному психологу Аверіній Т.І. вчителям Пономаренко С.О. та Клименко Л.В. провести анкетування учнів 8-11 класів та вчителів школи з метою виявлення стану створення атмосфери успішності. До13.11.2015 3. Практичному психологу узагальнити матеріали анкетувань та представити заступнику директора Гулак О.А. До 17.11.2015 4. Заступнику директора Гулак О.А. та творчій групі підготувати доповідь «Успіх як умова соціалізації особистості особистості школярів». До 23.11.2015 5. Творчій групі продумати форму проведення педагогічної ради та підготувати необхідні матеріали наочності та матеріали для опрацювання До 25.11.2015 6. Заступнику директора Гулак О.А. та бібліотекарю школи Басовій Є.Г. підготувати список літератури та матеріали періодичної преси щодо питань педагогічної ради. До 23.10.2015 7. Завгоспу школи Носар Л.Д. підготувати приміщення та необхідне обладнання для проведення педагогічної ради. До 23.11.2015 8. Шкільному бібліотекарю Басовій Є.Г., та творчій групі підготувати до засідання педагогічної ради виставку літератури та періодичних видань з теми педагогічної ради. До 23.11.2015 9. Контроль за виконанням цього наказу покладаю на заступника директора Гулак О.А.
Директор школи: М.В.Лобань
Педрада Педрада: «Соціалізація особистості школяра шляхом створення ситуації успіху» Форма проведення: ділова гра. Мета:розширити знання учителів щодо шляхів формування успішної особистості та визначення першочергових завдань педагогічного колективу з успішної соціалізації випускників. Способи впливу вчителів і учнів на процес соціалізації. Організація педагогічної ради: до ділової гри залучають педагогічний колектив школи ( 47 вчителів). Усіх учасників поділяють на 4 групи. Кожна група обирає лідера , який організовує роботу згідно з установкою. План проведення: 1.Виступ заступника директора школи на тему: «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі» 2. Обговорення виступу заступника директора: 2.1.Виступ заступника директора з виховної роботи «Керування виховним процесом соціалізації особистості». 2.2.Виступ вчителя. «Створення ситуації успіху в навчальній діяльності школярів» 2.3.Виступ вчителя. «Шляхи створення ситуації успіху на уроці » 2.4.«Оцінка освітнього середовища, яке впливає на процеси соціалізації в школі» (результати анкетування, яке проводив психолог школи) 3. Практичний блок. Робота в групах. 4. Підсумок. Проект рішення педради Завдання для обговорення - Визначте пріоритетні якості особистості, що сприяють самореалізації і самоактуалізації в сучасних умовах і шляхи їхнього формування в умовах навчання у вашому класі. - Визначте часткові, конкретні виховні завдання, спрямовані на розвиток пошукової активності, беручи до уваги вік учнів, рівень розвитку їхньої самостійності. - Проведіть соціометрію класного колективу з метою визначення характеру взаємин у класі, групі. - Проаналізуйте потенційні можливості соціального середовища школи. Які позашкільні дитячі організації можуть допомогти вам розширити виховний простір класу? - Хто з ваших вихованців страждає від недоліку сімейного тепла? Як ви можете розрадити його? У яку діяльність вважаєте перспективним включити їх, щоб створити ситуацію успіху, схвалення? - Які фактори найближчого соціального середовища уселяють вам особливу тривогу і вимагають формування морального неприйняття їх негативного впливу?
Хід педради
1. Виступ заступника директора школи Гулак О.А. «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі» Тези виступу Соціалізація - це процес формування і розвитку особистості, що відбувається під впливом виховної і навчальної діяльності. Під соціалізацією розуміється процес засвоєння індивідом зразків поведінки,соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві. Виховання і навчання (у вузькому сенсі) - це спеціально організована діяльність з метою передачі соціального досвіду індивіду і формування у нього певних, соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей особистості. Процеси виховання і соціалізації протікають паралельно і в той же час незалежно один від одного, хоча і спрямовані на становлення особистості, набуття людиною свого місця в житті. Різниця між цими процесами полягає в тому, що виховання, яке здійснюється в сім'ї, в дитячому садку, в школі, може перериватися, а ось соціалізація йде безперервно . Рання соціалізація здійснюється в сім’ї, де складаються перші уявлення про світ, про добро і зло, де дитина усвідомлює себе. Сім’я – основний орган соціалізації. Недоліки сімейної соціалізації: - надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання дитини; - дефіцит елементарних обов’язків, ділових стосунків; - невміння узгоджувати дії, розв’язувати конфлікти. В процесі соціалізації бере участь все оточення дитини: сім’я, школа, однолітки,сусіди, засоби масової інформації. Існують три середовища соціального впливу на дитину: І. Міжособистісна взаємодія. В ході спілкування, той, хто впливає, прагне домогтися від іншого певних поступок, дає обіцянки, намагається виглядати привабливим, постачає все нову і нову інформацію, часто не залишає можливості на роздуми, вдається до позитивного підкріплення (усмішки, пестливих рухів, прояву уваги, смачної їжі). ІІ. Спеціально створене середовище переконування. Вихователь звертається до вихованців, прагнучи переконати їх у чомусь, погодитися з його твердженням, пропозицією виконати певну дію, в цьому разі він впливає одночасно на багатьох дітей ІІІ. Засоби масової інформації впливають на дитину опосередковано, проте щоденно й ефективно, створюючи привабливі образи певних цінностей - здоров'я, доброти, кмітливості, або навпаки - агресії, домінування сили, надмірної сексуалізації життя. Отже, вони можуть «сіяти добро» або нав'язувати дітям чужинні стандарти, штучних героїв, сумнівні авторитети,що можна прийняти як норму. Вплив, який не позбавляє дитину свободи опору, можливості уникнути погрози або фізичного обмеження свободи. Важливими соціальними чинниками, що впливають на особистість, є: · те, що кажуть авторитетні люди; · те, що вони роблять; · Характеристики конкретної життєвої ситуації. Педагогові належить збалансувати важливий для формування соціальної зрілості учнів уміння: - уміння орієнтуватися у нових умовах життя; - уміння пристосовуватися до навколишнього світу; - уміння конструктивно впливати на оточення та самого себе. 2. 1. Обговорення доповіді заступника директора школи. Доповідь заступника директора з виховної роботи Ставицької В.М. «Керування виховним процесом соціалізації особистості» Процеси виховання і соціалізації протікають паралельно і незалежно один від одного, вони спрямовані на становлення особистості, знаходження людиною свого місця в житті, шляху соціального і професійного самовизначення. За своєю сутністю ці процеси різні. Як же може виховання цілеспрямовано впливати на стихійний, безперервний процес соціалізації? В даний час соціалізація все частіше визначається як двосторонній процес. З одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, входячи у визначене соціальне середовище. З іншого боку, у процесі соціалізації він відтворює систему соціальних зв'язків за рахунок активного входження в середовище. Іншими словами, людина в процесі соціалізації не тільки збагачується досвідом, але й реалізує себе. Але якщо придбаний досвід не сприяє життєвому і професійному самовизначенню особистості,знання залишаються мертвим капіталом. У цьому і складається принцип гуманізації: забезпечити такий рівень мотивації навчальної діяльності,коли навчальний матеріал сприймається як особисто значимий. Зіставлення особливостей процесу соціалізації і можливостей виховання дозволяє визначити конкретні функції виховної діяльності щодо керування позитивною соціалізацією учнів. Перша функція — компенсація недоліків первинної соціалізації, що здійснюється у родині. Саме тут складаються перші уявлення про світ, добро і зло, дитина усвідомлює себе. В умовах соціальної нестабільності росте рівень тривожності, конфліктності як серед дорослих, так і серед дітей. У цих випадках компенсація браку сімейного тепла повинна відбуватися за рахунок гуманізації позиції педагога. Важливо, щоб у дитини була людина, якій вона довіряє. Друга функція керування процесом соціалізації особистості — попередження або корекція дитячих комплексів. Необхідно створити сприятливий морально-психологічний клімат у первинному колективі, ситуацію успіху і прийняття особистості навколишніми. Наступна функція процесу виховання пов'язана з відкритістю, синергетичністю виховної системи, заснована на взаємодії із соціальним середовищем. Виховання в даному випадку виконує функцію розширення соціального досвіду дітей. Знову виявляється коригувальна функція виховання, спрямована на забезпечення моральної витримки особистості до впливу негативних факторів середовища (телепередачі, начебто спеціально розраховані на затвердження бездуховності, егоцентризму, приниження навколишніх). Не принижуючи, не критикуючи низькі, на наш погляд, пристрасті, переваги учнів, прилучити їх до всього багатства культури, справжніх моральних цінностей. Таким чином, виховання як цілеспрямований процес здатне впливати на стихійний процес соціалізації підростаючого покоління за певних умов.
2.2. Обговорення доповіді заступника директора школи. Доповідь вчителя Ковнацької С.І. «Створення ситуації успіху в навчальній діяльності школярів» Вплив емоцій успіху на становлення особистості доведений багатьма вченими. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки та практики роль учителя полягає в тому, що він повинен створити такі умови, в яких учень зможе мислити, а значить, і творити. Тому педагог має бути на уроці і психологом, і актором, і режисером одночасно. Досягти цього можна створенням на уроці ситуації успіху, бо вона: змінює в позитивний бік стиль життя дитини; стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими; дає поштовх для дальшого руху вгору сходинками розвитку особистості; підвищує життєву стійкість, здатність до протидії; загартовує характер; відкриває приховані можливості особистості; стимулює інтерес до навчального процесу; надихає до творчої праці; розвиває пізнавальні здібності; допомагає особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись; впливає на результативність.
Завдання вчителя полягає в тому, щоб видалити зі змісту, засобів, форм і методів навчання все, що заважає кожному школяреві пережити почуття успіху; озброїти учнів засобами досягнення успіху в різних шкільних ситуаціях.
Шляхи реалізації проблеми. В основі педагогічної технології «Створення ситуації успіху» лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Тому, ретельно готуючись до уроків, слід врахувати не тільки своєрідність кожного класного колективу, але й психологію, вікові особливості, потенційні можливості кожного учня, знаходити і старатися реалізувати на уроках такі методичні прийоми, які дають учням відчуття самостійності і творчої участі в процесі вивчення предмета. Намагатися зробити кожен урок особливим, не схожим на попередній. Усе залежить від особистості вчителя, рівня його майстерності. У процесі пошуків шляхів створення ситуації успіху переконалася, що використання інноваційних технологій на уроках набагато збільшує пізнавальну активність та самостійність учнів, мотивує потребу самовдосконалення. Елементи інноваційних технологій потрібно використовувати на кожному уроці, тому, що це справа потрібна,цікава і перспективна.Учням подобається працювати в експертних та перехресних групах, у парах, проявляючи себе в таких видах діяльності, як інтелектуальна розминка, інформаційний пропуск, інтерв’ювання, «Редакційний кошик», «Коло ідей», «Мікрофон», «Дерево рішень», «Займи позицію»… З цікавістю школярі працюють над створенням різних типів проектів: · інформаційних · дослідницьких · творчих Дають позитивні результати для створення ситуації успіху уроки узагальнення й систематизації знань. Їх особливість полягає в тому, що учні не тільки оперують уже відомими поняттями (правилами), фактами, але відкривають для себе нові зв’язки між ними, системність мовних одиниць. Ситуація успіху забезпечується також і тим, що учні протягом уроку мають можливість самі обирати завдання, оцінювати себе за листами контролю, звертатися до вчителя як до консультанта. Щоб зацікавити дітей володіти різними розумовими операціями на таких уроках, треба використовувати нестандартні форми їх проведення. Це уроки-творчі звіти, уроки-аукціони, уроки-програми передач, уроки-практикуми, уроки-ярмарки, уроки-подорожі, уроки-КВК, уроки-дослідження та інші.
2.3. Обговорення доповіді заступника директора школи. Доповідь вчителя Лисакова І.М. «Шляхи створення ситуації успіху на уроці »
Беручи до уваги педагогічну технологію «Створення ситуації успіху» то неодмінними складовими її створення на уроці є: 1. Створення емоційно-актуального фону уроку та формування психологічної установки на діяльність. Установка – одна із найвагоміших рушійних сил уроку. Починаю із забезпечення емоційної готовності, з формування психологічної установки – проблемного питання, комунікативної розминки, обміну побажаннями тощо. У разі виникнення негативної установки учні намагаються уникнути спілкування і взаємодії з учителем, на уроці панує байдужість. Тому цьому приділяю велику увагу. Наприклад, вступне слово вчителя на уроці літератури: « Цей твір читало не одне покоління. Кожне шукало і знаходило в ньому свої проблеми. Мені теж доводилось чути від ваших ровесників чимало цікавих думок, суджень. А яким же постав цей твір перед вами, чим цікаві герої, які проблеми є актуальними сьогодні, які висновки з прочитаного зробите ви? Сподіваюсь наше спілкування буде цікавим і приємним як для вас, так і для мене». 2.Чітке формулювання теми уроку. Тема уроку може містити певну проблему й визначати його цілі, завдання, тип та структуру. Наприклад: «Пророцтво майбутнього у творчості Т. Г. Шевченка»; «Мудрість життя і творчості Григорія Сковороди»; «Глибини українського правопису» «Як народжується фразеологізм?» … Уже саме формулювання теми викликає багато запитань, спонукає до роздумів, пошуку, дослідження. 3.Визначення цілей та завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних та творчих здібностей учнів У школі діти не готуються до життя - вони живуть. А. Франс При визначенні цілей уроку враховую те, що є, на мою думку,найголовнішою умовою оновлення навчально-виховного процесу. Це гуманістичність. Тому стараюся оперувати словами «спонукати», «сприяти», «допомогти», «забезпечити» тощо (замість звичних «навчити», «розвивати», «формувати», «виховувати»). 4.Мотивація. У кого немає цілі, той не знаходить радості ні в якому занятті. Г. Лессінг Мета цього етапу уроку – сфокусувати увагу на проблемі й викликати інтерес до теми. Учень повинен усвідомлювати, що і для чого він робитиме на уроці. Це може бути коротка розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності, проблемна ситуація тощо. Після підбиття підсумків цього етапу представляю тему уроку. Можна, навпаки, оголосивши тему, дати можливість учням самостійно з’ясувати, для чого їм потрібно вивчати той чи інший матеріал. Ще ефективніше спрацьовує фраза:»Допоможіть мені, будь ласка, з’ясувати, для чого вам потрібно вивчати …». Іноді вичерпну відповідь на це запитання отримую наприкінці уроку, після вивчення теми, отримання нових знань, вироблення вмінь і навичок. 5.Ефективність методів, за допомогою яких реалізуються цілі уроку Перед людиною три шляхи до пізнання: шлях мислення – найбільш благородний, шлях наслідування - найбільш легкий і шлях особистого досвіду – найбільш важкий. Конфуцій Основні правила при доборі методів і прийомів: Спрямовую зусилля на те, щоб кожна дитина була повноцінним,творчим суб’єктом діяльності, відчувала свою самодостатність і неповторність. Довіряю учням, стимулюю ініціативність, створюю ситуацію успіху для кожного вихованця. Виконую роль консультанта, порадника. Не навчаю, а створюю ситуації Дивую учнів, адже ніщо так не стимулює роботу мозку, як цікаве, незвичайне. Не забуваю: ніщо так не запам’ятовує учень, як помилку вчителя. 6. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. Рефлексія – найважливіший етап особистісно орієнтованого уроку. Учні запитують, інтерпретують, застосовують, сперечаються, змінюють та поширюють набуті знання, роблять огляд ідей, що були відкриті ними. Найчастіше на цьому етапі використовую методи «Мікрофон», «Прес», «Незакінчене речення». 7. Домашнє завдання В умовах особистісно орієнтованого навчання дотримуватися таких вимог: Домашнє завдання поєднувати зі змістом, цілями та завданнями уроку. Обов’язковими є вибіркові та індивідуальні завдання. Не перевантажуйте учнів. Керуйтесь принципом доступності. У своїй роботі намагайтеся дотримуватися педагогічного кредо: справжній педагог повинен любити те, чого навчає, і тих, кого навчає. Створюйте доброзичливу, творчу атмосферу співпраці вчителя і учня, де вони є першовідкривачами всіх таємниць світу, а вчитель – мудрим спрямовувачем їхніх творчих пошуків.
3. Виступ практичного психолога школи Аверіної тТ.І. «Оцінка освітнього середовища , яка впливає на процеси соціалізації в школі» (результати анкетування додаються )
4. Робота в групах. Ознайомлення з правилами гри. 1. Будьте активні. 2. Умійте слухати. 3. Говоріть коротко і за темою. 4. Пропонуйте ідеї. 5. Поважайте співрозмовника. 6. Співпрацюйте. 7. Проявляйте оригінальність
Інтелектуальна розминка Хто автор цих слів? * Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце. (В. Сухомлинський); * Щоб дати учням іскорку знань, учителю необхідно ввібрати в себе море світла. (В. Сухомлинський); * Учитель, який передає дитині лише знання, — це ремісник; той, хто виховує характер, — справжній митець у своїй справі. (С. Русова); * Раз добром зігріте серце вік не прохолоне. (Т.Г.Шевченко); * Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає доброти в інших людях» (Б.Паскаль)
Вправа «Незакінчене речення » * Усі перемоги починаються... (з перемоги над собою). * Хто не дивиться вперед, той... (залишиться позаду). * Істина народжується в суперечках, та коли пристрасті вирують, істина... (зникає). * Щоб вести людей за собою, ... (йди за ними). * Якщо можеш виправити наслідки помилки, ... (ти не помилився). Теоретичний аукціон На окремих аркушах написані назви визначення інноваційних форм виховної роботи. Треба підібрати до них терміни. 1. Заняття, на якому представляються цікаві факти стосовно певної теми, які потім складають основу для подальшого обміну запитаннями й відповідями. (Брифінг) 2. Обмін думками між групами, які дотримуються протилежних поглядів, метою якого є вироблення загальних положень. (Дебати) 3. Обмін думками всередині групи. (Дискусія) 4. Можливість обговорити або дізнатися про практичні підходи до здійснення задуманого, подолання певних складних ситуацій. Акцент ставиться на практичних, а не на теоретичних аспектах. (Майстерня) 5. Об'єднання заздалегідь підготовлених теоретичних матеріалів і практичне їхнє використання в конкретних ситуаціях. (Психологічний практикум) 6. Колективне розв'язання педагогічних проблем. Учасники виконують різні ролі, програють ситуацію і знаходять шляхи розв'язання проблеми. (Ділова гра) 7. Форма групової роботи, що розвиває навички співпраці та знаходження компромісу. (Тренінг) 8. Форма діалогу, коли дітям пропонують обговорити проблему «на видноті» перед класним або шкільним колективом. Група дітей вибирає довірену особу (кілька осіб), яка від імені групи вносить свої пропозиції щодо проблеми. Решта учнів виступає глядачами, звідси й назва. Таку форму роботи доцільно використовувати на вечорах відпочинку, де делегати від окремої групи дітей виступають перед великим загалом: так ми граємо в ігри, проводимо конкурси, влаштовуємо міні-дебати.(Акваріум)
Запитання до першої групи: 1. Із переліку вам необхідно вибрати традиційні форми виховання: бесіда, класні години, «відкрита трибуна», дебати, дискусія, тренінг, ділова гра, анкетування, гра-подорож, «мозковий штурм», «майстерня», експедиція, «ток-шоу», практикум, «ажурна пилка», похід, трудова акція, прес-конференція, діалог, «акваріум», вечори. 2. Які ви знаєте правила організації інноваційного виховання?
Запитання до другої групи: 1. Із переліку вам необхідно вибрати інноваційні форми виховання: бесіда, «відкрита трибуна», класні години, «акваріум», дебати, дискусія, тренінг, ділова гра, анкетування, «майстерня», гра-подорож, «мозковий штурм», експедиція, «ток-шоу», «ажурна пилка», практикум, похід, трудова акція, прес-конференція, діалог, вечори. 2. Які основні переваги інноваційного виховання?
6. Гра «Сонце». Вправа «Портрет сучасного вчителя» Завдання: Перед вами сонце.(Сонце зображене на слайді). Кожен промінь – це риса характеру сучасного вчителя. Проміння сонця зігріють вихованців, якщо ви назвете ті риси характеру, які на ваш погляд мають бути в сучасного вчителя. Учителі називають риси характеру вчителя, який зможе стимулювати у вихованців прагнення до саморозвитку , самовдосконалення, самореалізації.
Підсумкова частина Рефлексія. Наша зустріч підійшла до завершення. Важливо знати, наскільки ефективною була наша робота. Учителі дають відповіді на аркушах на такі запитання. 1. Як, на ваш погляд, було висвітлено питання, запропоноване до обговорення: а) глибоко й усебічно; б) частково; в) поверхово? 2. Що дала вам педрада: а) збагатила цінним досвідом; б) поглибила знання; в) викликала творче натхнення; г) принесла розчарування?
Готується проект рішення педради,заступник директор розповідає притчу
Притча
«Старая школа». Однажды по улице шел человек. Он проходил мимо старой школы и увидел большую очередь. Ему стало интересно, почему здесь так много людей. Подойдя ближе, он увидел объявление, в котором говорилось о новом наборе учащихся в данное учебное заведение. Человеку стало любопытно, почему столько желающих поступить именно в эту школу. Рядом с данным объявлением он увидел еще одно, где описывались школьные дисциплины, которые детям предстояло изучать. Среди них человек нашел следующие: уроки лицемерия и виртуозного обмана, сквернословия, высокомерия и прочие. И тут прохожий понял, что в этой школе ему делать нечего, и прошел мимо. Мораль притчі зводиться до одного: наші учні повинні обирати самі правильний шлях, а ми - і батьки – зобов’язані ненав’язливо и акуратно їм в цьому допомогти. Проект рішення педради 1. Здійснювати процес соціалізації підростаючого покоління шляхом: 1.1.Гуманізації навчально-виховного процесу, створення сприятливого морально-психологічного клімату в колективі. 1.2. Створення кожному учневі ситуації успіху, де б він міг себе реалізувати як особистість. 1.3.Підвищення потреб у вихованні дбайливого ставлення до історії, культури і традицій народу. 1.4. Корекції дитячих комплексів; 1.5.Розширення виховного простору на основі зв’язків із соціальним середовищем. 1.6.Виховання моральної стійкості вихованців до впливу негативних факторів соціального середовища. Постійно. ЗДВ, класні керівники 2.Заступнику директора з виховної роботи : 2.1.Активізувати роботу учнівського самоврядування і з цією метою провести засідання ради учнівського самоврядування «Молодь та ініціатива», «Як вести за собою». Грудень-лютий 3. Практичному психологу школи: 3.1. Провести діагностичні дослідження із вивчення освітніх та соціальних проблем учнів та їх батьків з метою розвитку творчої соціально – орієнтованої особистості. Січень 3.2. Проводити індивідуальні консультації для учнів і батьків із проблемних питань сучасної соціалізації. Постійно. 4.Бібліотекарю створити інформаційний банк літератури для учнів з питання «Я і соціум». До 01.01.2016р. 5. Вчителям – предметникам: 5.1 .Використовувати інноваційні форми організації навчального процесу для активізації діяльності учнів. Протягом року 6. Класним керівникам: 6.1. Постійно здійснювати системний соціально – педагогічний супровід класу. Постійно. 6.2. Провести дослідження учнів та їх батьків із освітніх та соціально – культурних проблем. До 25.05.16р. 6.3. Активізувати позашкільну виховну роботу з метою забезпечення успішної самореалізації та закріплення навичок соціалізації. Протягом року. 6.4. Провести цикл виховних годин: «Культура спілкування – основна вимога людських відносин». «Життя і здоров’я людини – найвища цінність держави». Лютий-квітень Фотоматеріал розміщений на сайті http://prosuana-school.ucoz.ua/
«ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ ПРАВА»
Аналітична довідка про підсумки проведення тижня правознавства в Просянській ЗОШ І-ІІІ ст. в 2015/2016 н.р. Згідно з річним планом роботи 2015/2015 н.р., розпорядження РДА «Про затвердження плану заходів з проведення у грудні 2015 року Всеукраїнського тижня права в Покровському районі» , наказу по школі від 06 грудня 2015 року в період з 07.12.2015 по 11.12.2015 року в Просянській ЗОШ І-ІІІ ст. проведено тиждень права. Одним із завдань сучасної шкільної правової освіти є вміння учня орієнтуватись у величезному потоці інформації. Навчити цього лише на уроці правознавства просто неможливо, тому в школі щорічно проводиться тиждень правознавства, який включає в себе комплекс різноманітних форм позакласної роботи. Основною метою тижня було: - підвищити інтерес учнів до правознавства; - розширити й поглибити знання та вміння учнів з даного предмету; - реалізувати на практиці основні принципи особистісно орієнтованого підходу до навчання; - створити сприятливі умови для виявлення знань та вмінь учнів у нестандартних ігрових ситуаціях. Проведення тижня права було спрямовано на те, щоб поглибити знання дітей про їх права, зазначені в державних документах: зокрема в Конституції України. Цей тиждень - пропаганда, спрямована на всіх громадян нашої держави. А наша маленька «держава» (тобто школа) не стала винятком: було розроблено ряд заходів, що охопили усі ланки освітньої діяльності – від початкової до старшої. Тиждень розпочався відкриттям лінійки, на якій вчитель історії та права, Пономаренко Сергій Олексійович коротко розповів про історію започаткування та проведення Все-українського тижня права. Всеукраїнський тиждень права проводиться з 2008 року. Ідею його започаткування ініціювала 21.05.2008 року Координаційна рада молодих юристів при Міністерстві юстиції України (консультативно-дорадчий орган Мін’юсту). А завдяки підтримці глави держави (Указ Президента України від 8 грудня 2008 року № 1149/2008) Тиждень права сьогодні вже має статус державного, носить характер національної право-вої традиції та включає в себе цілу низку заходів, акцій, конкурсів. У 2015 році тиждень проходить з 7 по 11 грудня. 10 грудня в школі проводився Все-український урок «Права людини». Так, в рамках проведення тижня були проведені заходи, що спрямовані на забезпечення захисту прав дитини дотримання національних та загальнолюдських морально-естетичних принципів, традицій,пройшли конкурси малюнків на тему «Мої права». Завідуюч бібліотеки Басова Є.Г.познайомила присутніх з виставкою правової літератури, яка була розгорнута в бібліотеці у зв’язку з проведенням Всеукраїнського тижня права. Конституція України, Загальна декларація прав людини, Європейська конвенція про захист прав і основоположних свобод людини, Конвенція ООН про права дитини, підручники з правознавства, інша література. Тож учні мали можливість познайомитися зі своїми правами і обов’язками не лише зі слів виступаючих, а й особисто переглянувши запропоновану їм літературу. 7 грудня учні 4-их класів провели годину спілкування на тему: «Великі права маленької людини!» Декларація — це просто Оголошення всіх прав, Є права й в дітей, звичайно, Треба, щоб усяк їх знав. Свої знання у галузі прав людини демонстрували учні 9-А та 9-Б класів. Вони стали активними учасниками уроку з правознавства на тему: «Конституційні права і свободи людини і громадянина»
Наступними показували свої знання з прав людини уже 9 грудня наші ерудовані учні 11-Б класу під часу круглого столу "Права людини і громадянина". Учні приємно вразили своїми знаннями: вони не лише знають, що за День відзначається 10 грудня, але й правильно назвали права, даровані нам Конституцією, та права дітей, які найчастіше порушуються в Україні. Ознайомилися з основними положеннями Конвенції ООН про права дитини, з’ясували, чому для дітей було прийнято цей спеціальний документ. А якими слушними були висловлювання учнів з приводу того, чому ж не всі діти можуть повною мірою користуватися своїми правами.
З цікавою лекцією „Кримінальна відповідальність за хуліганство” для учнів 5-8 класів виступила учениця 11-Б класу Іващенко Валерія. Учні 10 класу переглянули відеофільм « Правова кіномережа» 11 грудня учні 10-11 класів стали активними учасниками правознавчого брейн-рингу, де перемогу здобула команда 11-Б класу. Вищезазначені заходи сприяли підвищенню зацікавленості учнів у вивченні правознавства. Рівень ефективності проведених заходів був достатньо високим, що дало змогу розвивати творчі здібності учнів, поглиблювати та розширювати знання про їх права.
Фотоматеріал розміщений на сайті http://prosuana-school.ucoz.ua/
|
Рекреаційна технологія | Здоров'язбережна технологія, в основі якої — збереження здоров'я дитини: фізичного, психічного, інтелектуального |
Проективна технологія | Індивідуальне, групове, колективне проектування — створення інтелектуального продукту навчальної праці |
Політехнології | Об'єднання різних технологій, обраних та поєднаних відповідно до умов колективу, особистості |
Технологія кооперативного навчання | Організація навчально-групової роботи, де учні допомагають одне одному навчатися |
Технологія диференційованого навчання | Організація роботи з різними групами учнів за рівнем навченості |
Технологія профільного навчання | Організація роботи з розвитку особистості, яка свідомо обирає поглиблене вивчення групи профільних предметів та навчається визначати головне у вивченні непрофільних предметів |
Технологія людинотворення | Формування свідомого ставлення до пізнавального процесу як процесу самовиховання, саморозвитку, самовдосконалення |
Особистісно зорієнтовані технології | Організація роботи «вчитель — учень» як суб'єкт-суб'єктна діяльність, з урахуванням індивідуальних навчальних, пізнавальних, міжособистісних, референтних особливостей учнів |
Дидактоцентричпі технології | У центрі уваги вчителя та учня — дидактичні засоби навчання, вироблення вміння навчатися, технологічні аспекти вивчення нового, застосування набутих знань у типовій та нетиповій ситуації, самоперевірка та самооцінка навчальної діяльності |
Інтерактивні технології | Спеціально організована діяльність учнів, спрямована на навчальне спілкування, взаємодію, діалог у парах, групах |
Технологія розвитку критичного мислення | Спеціально організована діяльність учнів, спрямована на розвиток уміння працювати з навчальними текстами |
Використання комп 'ютерних технологій навчання | Спеціально організована діяльність учнів, побудована за допомогою комп'ютерних технологій, можливостей мультимедійних технологій, можливостей інтерактивної дошки тощо |
Типологія уроків
Методика традиційного уроку
Урок повинен бути пронизаний творчістю і, разом з тим, залишатись уроком.
С.І.Гессен
Етапи планування уроку
- Розробка системи уроків з теми або розділу.
- Визначення освітніх, виховних та розвиваючих завдань уроку на основі програми.
- Відбір оптимального змісту матеріалу уроку, поділ його на завершені у смисловому відношенню блоки, частини, виділення опорних знань.
- Виділення головного матеріалу, який учень повинен засвоїти на уроці.
- Розробка структури уроку, визначення його типу та найбільш доцільних методів і прийомів навчання.
- Знаходження зв’язків даного матеріалу з іншими предметами та використання цих зв’язків під час вивчення нового матеріалу.
- Планування всіх дій вчителя і учнів на всіх етапах уроку.
- Підбір дидактичних засобів уроку (плакатів, карток, схем, допоміжної літератури, картин, відеоматеріалів, комп’ютерних засобів).
- Перевірка обладнання та технічних засобів навчання.
- Планування записів та малюнків на дошці.
- Планування самостійної роботи учнів на уроці.
- Визначення форм і прийомів закріплення отриманих знань.
- Визначення змісту, об’єму і форм домашнього завдання.
- Планування форм підведення підсумків уроку.
- Планування позакласної роботи з даної теми.
- Запис плану і ходу уроку у відповідності до вимог.
Основні етапи традиційного уроку
- Організаційний момент.
- Перевірка домашнього завдання.
- Перевірка знань і умінь учнів.
- Постановка мети заняття перед учнями.
- Організація сприйняття нової інформації.
- Первісна перевірка розуміння.
- Організація засвоєння нового матеріалу шляхом відтворення інформації і виконання вправ за зразком.
- Творче застосування та здобуття знань.
- Узагальнення матеріалу, що вивчався на уроці, і введення його в систему раніше засвоєних знань.
- Контроль за результатами навчальної діяльності, що здійснюється вчителем і учнями, оцінювання знань.
- Домашнє завдання до наступного уроку.
- Підведення підсумків уроку.
Структурні елементи уроку
Етапи | Дидактичні задачі | Показники реального результату розв’язання задачі |
1.Організація початку заняття. | Підготовка учнів до роботи на занятті. | Повна готовність класу та обладнання, швидке вклю-чення учнів у діловий ритм. |
2.Перевірка виконання домашнього завдання. | Встановлення правильності та осмисленості виконання домашнього завдання всіма учнями, виявлення прогалин та їх корекція. | Оптимальність поєднання контролю, самоконтролю та взаємоконтролю для вста-новлення правильності виконання завдання і корекції прогалин. |
3.Підготовка до основного етапу заняття. | Забезпечення мотивації та прийняття учнями мети навчально-пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань та вмінь. | Готовність учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності на основі опорних знань. |
4.Засвоєння нових знань і способів дій. | Забезпечення сприйняття осмислення та первісного запам’ятовування знань і способів дій, зв’язків та відносин у об’єкті вивчення. | Активні дії учнів з об’ємом вивчення; максимальне використання самостійності у здобутті знань та оволодінні способами дій. |
5.Первісна перевірка розуміння. | Встановлення правильності та осмисленості засвоєння нового навчального мате-ріалу; виявлення прогалин те неправильних уявлень та їх корекція. | Засвоєння суті засвоєних знань і способів дій на репродуктивному рівні. Усунення типових помилок та неправильних уявлень в учнів. |
6.Закріплення знань і спосо-бів дій. | Забезпечення засвоєння нових знань і способів дій на рівні застосування у зміненій ситуації. | Самостійне виконання зав-дань, що потребують засто-сування знань у знайомій та зміненій ситуації. |
7.Узагальнення і систематиза-ція знань. | Формування цілісної системи провідних знань з теми, курсу; виділення світоглядних ідей. | Активна та продуктивна діяльності учнів з вклю-чення частин в ціле, класифікації та система-тизації, виявлення внутріш-ньопредметних та між- курсових зв’язків. |
8.Контроль і самоперевірка знань. | Виявлення якості та рівня оволодіння знаннями, способами дій, забезпечення їх корекції. | Отримання достовірної інформації про досягнення всіма учнями запланованих результатів навчання. |
9.Підведення підсумків занять. | Аналіз та оцінка успішності досягнень мети; перспективи наступної роботи. | Адекватність самооцінки учня оцінки вчителя. Отримання учнями інформації про реальні результати навчання. |
10.Рефлексія. | Мобілізація учнів на рефлексію своєї поведінки (мотивації, способів діяль-ності, спілкування). Засво-єння принципів саморегуля-ції та співробітництва. | Відкритість учнів в осмисленні своїх дій та самооцінці. Прогнозування способів саморегуляції та співробітництва. |
11.Інформація про домашнє завдання. | Забезпечення розуміння цілі, змісту і способів виконання домашнього завдання. Перевірка відповідних записів. | Реалізація необхідних та достатніх умов для успішного виконання домашнього завдання всіма учнями у відповідності з актуальним рівнем їх розвитку. |
Типологія уроків
В педагогічній літературі немає єдиної класифікації типів уроків: Чередов І.М. виділяє дев’ять, Онищук В.А. – шість (найбільш поширена типологія), М.І.Махмудов – чотири.
І. Урок вивчення нового матеріалу та первісного закріплення знань
Види навчальних занять: лекція, дослідницька лабораторна робота, навчальний практикум, екскурсія.
Мета – вивчення та первісне засвоєння нового навчального матеріалу, осмислення зв’язків та відносин в об’єктах вивчення.
Етапи уроку, логіка дій на уроці
- Організація початку уроку.
- Перевірка домашнього завдання.
- Підготовка учнів до засвоєння нових знань.
- Первісне вивчення нового матеріалу. Вказівка на те, що учні повинні запам’ятати. Мотивація запам’ятовування та подальшого збереження у пам’яті.
- Первісне закріплення під керівництвом вчителя шляхом прямого повторення.
- Контроль результатів первісного запам’ятовування знань.
- Регулярне систематичне повторення.
- Первісне закріплення знань, застосування отриманих знань і навичок для набуття нових.
- Включення опорного матеріалу для запам’ятовуванняв контроль знань. Контроль та самоперевірка знань.
- Підведення підсумків уроку.
- Інформація про домашнє завдання.
ІІ. Урок закріплення знань
Види навчальних занять: практикум, лабораторна робота, співбесіда, екскурсія, консультація.
Мета – вторинне осмислення вже відомих знань, відпрацювання вмінь та навичок, їх застосування.
Логіка процесу закріплення знань
- Актуалізація опорних знань та їх корекція. Постановка мети.
- Визначення меж (можливостей) застосування цих знань: що за їх допомогою можна визначити, де застосувати?
- Відтворення учнями знань, умінь та навичок, що необхідні для виконання запропонованих завдань.
- Вправи за зразком та у подібних умовах з метою вироблення умінь безпомилкового застосування знань.
- Перевірка виконання завдань. Обговорення припущених помилок та їх корекція.
- Вправи з перенесенням знань в нові умови.
- Домашнє завдання.
ІІІ. Урок комплексного застосування ЗУН учнів
Види навчальних занять: практикум, лабораторна робота, семінар.
Мета – засвоєння вмінь самостійно у комплексі застосовувати знання, уміння та навички, здійснювати їх перенесення в нові умови.
Логіка процесу комплексного застосування ЗУН
- Постановка мети уроку. Мотивація дій.
- Актуалізація ЗУН, необхідних для творчого застосування знань, що є опорними.
- Узагальнення та систематизація знань і способів діяльності.
- Тренувальні вправи за зразком, алгоритмом, інструкцією.
- Ознайомлення з новими вміннями; вправи на їх засвоєння. Вправи на їх закріплення.
- Засвоєння зразка комплексного застосування ЗУН.
- Застосування узагальнених ЗУН в нових умовах. Вправи творчого характеру.
- Контроль та самоконтроль знань, умінь і навичок.
- Підсумок уроку.
- Домашнє завдання.
IV. Урок узагальнення і систематизації знань
Види навчальних занять: семінар, конференція, круглий стіл.
Мета – засвоєння знань у системі; узагальнення окремих знань у систему.
Етапи уроку
- Підготовка учнів: оповіщення заздалегідь теми (проблеми), питань, літератури. Організаційний момент.
- Надання учням під час узагальнюючої діяльності на уроці необхідних матеріалів: таблиць, довідників, наочних посібників, узагальнюючих схем, комп’ютерних матеріалів.
- Виконання учнями (індивідуально і колективно) (усних та письмових) завдань узагальнюючого та систематизуючого характеру.
- Перевірка виконання робіт.
- Формулювання висновків за вивченим матеріалом.
- Підведення підсумків. Узагальнення окремих знань вчителем.
- Оцінювання результатів уроку.
- Домашнє завдання.
V. Урок контролю, оцінювання та корекції знань учнів
Вид навчальних занять: контрольна робота, залік, тестування.
Мета – визначення рівня володіння знаннями. Корекція знань, умінь, навичок. У процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів лежить діяльність, напрямлена на виконання завдань, що поступово ускладнюються, за рахунок комплексного охоплення знань, застосування їх на різних рівнях.
Основні етапи уроку
- Постановка завдань уроку.
- Подання змісту контрольної чи перевірочної роботи (тесту).
- Виконання учнями завдання.
- Підведення підсумків уроку.
- Визначення типових помилок в знаннях та уміннях, а також шляхів їх усунення та удосконалення знань і умінь.
Рівні контролю і корекції знань
- Рівень осмисленого сприйняття знання, зафіксованого у пам’яті. Це означає: зрозумів, запам’ятав, відтворив.
- Рівень готовності застосовувати знання за зразком та в подібних умовах. Це означає: зрозумів, запам’ятав, відтворив, застосував за зразком та в змінених умовах, де треба розпізнавати зразок.
- Рівень готовності до творчого застосування знань. Це означає6 оволодів знаннями на певному рівні та навчався переносити їх в нові умови.
VІ. Комбінований урок
Основні етапи уроку
- Організаційний етап.
- Перевірка домашнього завдання. Постановка мети уроку.
- Всебічна (комплексна) перевірка знань.
- Підготовка учнів до активного осмисленого засвоєння нового матеріалу, тобто актуалізація знань, практичних та розумових вмінь.
- Засвоєння нових знань.
- Закріплення матеріалу, що був вивчений на цьому уроці і раніше, який пов’язаний з новим.
- Підведення підсумків і результатів уроку.
- Інформація учнів про домашнє завдання та інструктаж з його виконання.
Аналіз сучасного уроку
Аналіз будь-якого уроку представляє собою комплексний підхід, в якому психологічний, педагогічний, змістовий, методичний та предметний аспекти тісно взаємопов’язані. Сам по собі аналіз уроку як процес осмислення та самопізнання формує у вчителя аналітичні здібності, розвиває інтерес і визначає необхідність вивчення проблем навчання і виховання. Вміння проводити спостереження за складними педагогічними явищами, аналізувати їх, узагальнювати та робити науково обґрунтовані висновки, є дієвим засобом удосконалення професійно-педагогічної майстерності.
Сучасний урок – це урок, що відповідає сучасним вимогам підготовки конкурентоздатного випускника.
Типи аналізу уроку
- Повний – проводиться з метою контролю за якістю організації навчально-виховного процесу, для вивчення стилю діяльності вчителя, досвіду його роботи.
- Короткий – відображає основні дидактичні категорії з метою загальної оцінки його якості.
- Комплексний – передбачає всебічний розгляд в єдності та взаємопов’язаності цілей, змісту, методів і форм організації уроку. Застосовується частіше під час аналізу декількох уроків з однієї теми, а також для навчання спеціалістів.
- Аспектний – використовується за умови необхідності більш глибокого розгляду будь-якого одного аспекту уроку з метою виявлення недоліків або встановлення ефективності окремих прийомів діяльності вчителя.
Кожний з цих типів аналізу уроку може мати види: дидактичний, психологічний, виховний, методичний, організаційний. Цілі педагогічного аналізу можуть бути різними; виходячи з них, застосовується частковий аналіз, що відповідає якому-небудь аспекту уроку (загально педагогічному, психологічному тощо).
Загальні критерії аналізу уроку
Результативність. Вважається, що результативність уроку залежить від технології його проведення, що базується на дотриманні основних правил організації навчального процесу: чим більш якісна технологія, тим вищий результат уроку. Тому вся діяльність учителя і учнів повинна здійснюватись з урахуванням останніх психолого-педагогічних досягнень.
Основні вимоги до аналізу уроку
- Мета і завдання аналізу теми.
- Знання основ дидактики, психології, методики, програм, нормативних вимог і методичних рекомендацій.
- Вміння виділяти позиції та показники , за якими необхідно аналізувати свій урок.
- Знання особливостей учнів та їх врахування у роботі на уроці.
- Обгрунтованість освітніх, виховних та розвиваючих завдань уроку.
- Обгрунтованість розробленого плану уроку, його типу, структури, змісту, методів і засобів.
- Психологічна і педагогічна оцінка системи учбових задач, завдань та вправ, що пропонуються для виконання учнями на уроці.
- Оцінка розвитку самостійності мислення учнів на різних етапах уроку.
- Виконання намічених завдань уроку.
- Оцінка педагогічної доцільності дій та фактів на уроці.
- Вміння показати взаємозв’язок етапів уроку і оцінити їх.
- Відчуття задоволеності (або незадоволеності) уроком або його окремими етапами.
- Розробка заходів з усунення недоліків.
Самоаналіз уроку
Самоаналіз уроку – це уявне розкладання (розгляд) проведеного уроку на його складові з глибоким проникненням в їх суть, завдання з метою оцінити кінцевий результат своєї діяльності шляхом порівняння запланованого із здійсненим з урахуванням успіхів та здобуттів учнів.
Рівні самоаналізу уроку:
- емоційний – мимовільний рівень, коли учитель відчуває задоволеність або незадоволеність своєю педагогічною діяльністю;
- оціночний – коли оцінюється відповідність результату уроку цілям і плану, що були розроблені;
- методичний – коли урок аналізується з позицій існуючих вимог до нього.
- рефлексивний – коли визначаються причини і наслідки, що вони мають. Це вищий рівень аналізу, для здійснення якого необхідно застосовувати психолого-педагогічну теорію.
Самоаналіз уроку
Варіант 1
- 1. Характеристика класу
А) Розглядається структура міжособистісних відносин: лідери, аутсайдери; наявність угрупувань, їх склад; взаємодія структур особистих взаємовідносин і організаційної структури класу.
Б) Необхідно дати характеристику недоліків біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматична ослабленість; особливості вищої нервової діяльності (надмірна загальмованість або збудженість); патологічні відхилення.
В) Характеристика недоліків психічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших членів учнівського колективу; слабкий розвиток вольової сфери в окремих учнів; слабкий розвиток емоційної сфери особистості. Далі розглядається характеристика розвитку психічних властивостей: відсутність пізнавального інтересу, потреби в знаннях, установки на навчання; недоліки у ставленні особистості до себе, вчителя, сім’ї, колективу.
Г) Аналіз недоліків підготовленості учнів класу: прогалини у фактичних знаннях і вміннях; проблеми у навичках учбової праці; дефекти у звичках і культурі поведінки.
Д) Розгляд недоліків дидактичних та виховних впливів школи, після чого – недоліків впливу сім’ї, одноліток, позашкільного середовища.
Примітка. Зрозуміло, зовсім не обов’язково під час кожного самоаналізу уроку давати таку подобну характеристику класу, в якому він проходив. Однак самоаналіз уроку вчителем відрізняється від його аналізу керівника тим, що він зорієнтований не тільки на конкретний клас, але й на конкретних учнів.
- Аналіз зовнішніх зв’язків уроку: встановлення місця і ролі даного уроку у темі, що вивчається; характер зв’язку уроку із попередніми та подальшими уроками.
- Характеристика триєдиної мети уроку з опорою на характеристику класу: чого треба досягнути в знаннях і уміннях, виходячи із специфіки учнівського колективу; який виховний вплив на учнів; які якості розвивати.
- Характеристика задуму уроку (план):
- що собою представляє зміст учбового матеріалу;
- як будуть засвоювати його учні, тобто які методи навчання і форми організації пізнавальної діяльності;
- яку частину матеріалу вони можуть засвоїти самі;
- яка частина матеріалу потребує допомоги учителя під час його засвоєння;
- що необхідно міцно засвоїти, а що використовувати тільки для ілюстрації;
- що з вивченого раніше необхідно повторити і на що спиратись під час вивчення нового;
- як закріпити те, що вивчено;
- що буде цікавим і легким, а що – важким;
- яким чином будуть досягнуті на уроці виховні та розвиваючі задачі.
- Як був побудований урок, виходячи з його задуму?Характеристика етапів уроку виділення навчально-виховних моментів, які найбільш позитивно або негативно вплинули на хід уроку, на формування кінцевого результату.
- Структурний аспект самоаналізу: подобний аналіз етапів, які, на думку вчителя, мали найбільш сильний позитивний або негативний вплив на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності в межах цих моментів завдань, змісту, методів і форм (доведення оптимального вибору).
- Функціональний аспект аналізу: визначається, наскільки структура уроку відповідала поставленій меті, задуму уроку, можливостям класного колективу. Виділяються найбільш вдалі та невдалі моменти діяльності учителя і учнів; аналізується відповідність стилю відносин учителя і учнів успішному формуванню кінцевого результату уроку.
- Оцінювання кінцевого результату уроку: оцінка якості знань, умінь і навичок, отриманих учнями на уроці, визначення невідповідності між поставленими завданнями і реальним кінцевим результатом уроку. Причини цієї невідповідності; оцінка досягнення виховних і розвиваючих завдань уроку; висновки та самооцінка уроку.
Самоаналіз уроку
Варіант 2
1. Яке місце даного уроку в темі, розділі, курсі? Його зв’язок з попередніми уроками? |
|
2. Які особливості класу були враховані під час планування уроку? |
|
3. Які завдання планувалось вирішити на уроці? На чому ґрунтується такий вибір завдань уроку? |
|
4. На чому ґрунтується вибір структури і типу уроку? |
|
5. На чому ґрунтується вибір змісту, форм і методів навчання (за елементами уроку)? |
|
6. Які умови (навчально-матеріальні, гігієнічні, мораль-но-психологічні, часові тощо) були створені на уроці? |
|
7. Чи були відхилення від плану уроку? Чому? Які саме? До чого вони призвели? |
|
8. Як можна оцінити результати уроку? Чи розв’язані його завдання? Чи не було перевантаження учнів? |
|
9. Які висновки можна зробити на майбутнє з результатів уроку? |
|
Гулак О.А.
Заступник директора з НВР
Традиційні та нетрадиційні форми методичної роботи
В освітянській практиці на різних рівнях (державному, регіональному, шкільному) набрали поширення традиційні обов'язкові форми навчання, методичної роботи з учителями. Незважаючи на властиві їм недоліки (фронтальність, негнучкість, гонитва за кількістю методичних заходів, відсутність оперативності в допомозі, закостенілість форм), система неперервного підвищення кваліфікації вчителів була б неповною без них.
У сучасній школі використовуються такі традиційні форми методичної роботи (зауважимо, що рада, педрада школи, інструктивні наради не завжди є формами власне методичної діяльності, але вони виконують методичні функції):
Рада школи функціонує згідно з Положенням про неї, складається з педагогів, батьків, учнів-старшокласників, збирається один раз на чверть для вирішення важливих для школи проблем, аналізу навчально-виховного процесу в школі та діяльності окремих педагогів, а саме: стан навчально-виховного процесу в школі у світлі вимог Закону «Про освіту»; стан навчальної та виховної роботи в 9-му, наприклад, класі; організація літнього відпочинку дітей та інші.
Педагогічна рада складається з педагогів, вона також існує згідно з Положенням про неї, збирається 4—5 разів на рік, а в деяких навчальних закладах щомісяця. На своїх засіданнях педагогічна рада розглядає такі питання, як: стан трудового навчання в школі та завдання щодо його поліпшення; стан викладання і рівень знань, умінь та навичок учнів з математики; про роботу методичних об'єднань у школі та шляхи її вдосконалення; естетичне виховання учнів засобами навчальних дисциплін: можливості, проблеми і перспективи та багато інших.
Інструктивна-методичні наради в школі проводяться за потребою, для цього виділяється один день на тиждень (наприклад, четвер), який називається методичним днем. Адміністрація школи намагається саме в цей день проводити методичну роботу з учителями. На виробничо-методичних нарадах обговорюються такі питання: стан учнівських зошитів, дотримання мовного режиму в школі, правова, виховна робота, робота школи з батьками учнів, підготовка до предметних олімпіад та конкурсів, робота вчителів з підготовки учнів до екзаменів, організація літнього відпочинку учнів тощо.
Методичні об'єднання вчителів (шкільні та міжшкільні), В у профтехучилищах вони називаються методичні комісії та обласні методичні секції, які працюють згідно з річним планом роботи та відповідних інструкцій. На засіданнях предметних комісій заслуховуються і обговорюються доповіді з найактуальніших питань навчання і виховання; робиться огляд новітньої фахової літератури; обговорюються книги, статті з журналів і газет на актуальні теми; організовується взаємовідвідування уроків; проводяться і обговорюються відкриті уроки, використання наочності в навчальному процесі, застосування ТЗН та комп'ютерів; організовуються консультації для молодих учителів; заслуховуються звіти вчителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти
Крім названих традиційних форм методичної роботи, у школах ще проводяться предметні тижні, семінари-практикуми, конференції, міжпредметні конференції, психолого-педагогічні семінари, конкурси педагогічної майстерності, індивідуальні методичні консультації, методичні виставки, оформлення методичних кабінетів або куточків, школи передового досвіду, випуск методичного бюлетеня, дні інформації, співбесіди керівників з учителями про підсумки роботи протягом навчального року, наставництво, стажування, курсова перепідготовка, самоосвіта.
Самоосвіта — це традиційна форма методичної роботи вчителя. У 60—70 роки вчителі писали поширені плани самоосвіти на рік, потім на півріччя (бо зрозуміло, що на рік передбачити хоча б нову літературу неможливо), пізніше написання планів самоосвіти було відмінено, тому що масова методична робота з учителями сприяла самоосвіті.
Індивідуальна самоосвіта — це систематичне вивчення новинок психолого-педагогічної, наукової літератури, участь у роботі шкільних, районних, міжшкільних, обласних (в ПТО) методоб'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань (проводяться один раз на два-три роки на рівні держави; один раз на рік — на рівні району, області; один раз на рік під час зимових канікул на рівні школи, ПТУ). Учителі методично розробляють проблеми вдосконалення навчання та виховання, проводять експериментальні дослідження, готують доповіді, виступають на радіо, телебаченні; у школах влаштовують огляди педагогічної літератури і методичних журналів, збірників тощо.
Схема мотиваційного управління в системі самоосвіти
Мотивація трудової діяльності педагога на всіх ступенях освіти складається з чотирьох блоків, які сьогодні реалізуються недостатньо: матеріальна зацікавленість, суть праці, стосунки в колективі, самореалізація у творчості.
Ця мотиваційна модель має характер класичної і підходить для нормальних умов функціонування суспільства або для періоду виходу суспільства з кризи. Вона діє і в період кризи, але ефективність її буде неповною.
Мотив як внутрішній збудник активності індивідів і соціальних спільнот слід відрізняти від зовнішніх збудників — стимулів. Стимулювання здійснюється через накази, розпорядження, заохочення, погрози, санкції.
Матеріальна зацікавленість буде тоді, коли оплата праці буде відповідати трудовому внеску. Зрівняльний принцип нарахування заробітної плати за кількістю відпрацьованих годин без урахування якості праці, її кінцевих результатів — головна причина того, що матеріальна зацікавленість ще ніколи в нашій країні не була задіяна як важіль впливу на активність вихователів, учителів, викладачів.
Суть педагогічної праці набуває зараз конкретних обрисів. Співпраця з учнями, досягнення реальних і видимих результатів робить працю вчителя набагато привабливішою, ніж це було досі. Стосунки в колективі: посилюються стосунки колектив візьму у зв'язку із спільними інтересами щодо підвищення кінцевих результатів; оцінка результатів праці кожного педагога сприяє задоволенню потреби в повазі з боку інших; виникають стосунки змагальності між членами педагогічного колективу у зв'язку з розвитком соціального порівняння досягнень кожного.
Самореалізація у творчості і вільний час. Реалізацій мотиваційних можливостей трьох попередніх блоків не може не збудити у педагога прагнення шукати і знаходити нові способи роботи з учнями з метою динаміки досягнення цілей. Наслідком такої зацікавленості може стати скорочення термінів засвоєння учнями програмних дисциплін порівняно з нормативними термінами, індивідуалізація навчання, загальне скорочення періоду знаходження учня на даному ступені освіти та інші. Поряд з ефектом самореалізації у творчості спрацьовує стимулююча сила вивільненого в педагога часу, який він використає на власний розсуд. На базі вимірювання результатів праці вчителів через оцінку рівня знань, умінь, навичок, рівня творчого, морального і фізичного розвитку учнів виникає нова сфера мотиваційного впливу, використання якої постійно активізує діяльність учителів, вихователів, викладачів.
Вимоги до організації самоосвіти: зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога, систематичність і послідовність самоосвіти, постійне вдосконалення її змісту і форм, багатоплановий підхід до вивчення проблеми, гласність і наочність результатів самоосвіти, створення в школі відповідних умов для самоосвіти (вільний від уроків день, наявність педагогічного або методичного кабінету, своєчасна інформація з бібліотеки про новинки педлітератури тощо), доступ до матеріалів про передовий педагогічний досвід, завершеність самоосвітньої роботи на кожному ЇЇ етапі (доповіді, виступи, участь у педраді, конференції і тощо).
Відкриті уроки мають на меті підвищити майстерність усіх учителів. Основні завдання: втілення в практику роботи всіх учителів передового педагогічного досвіду і досягнень педагогічної науки, спрямованих на вирішення поставлених перед національною школою завдань. Потрібно досягти, щоб відкриті уроки були корисними. Для цього керівники шкіл, методисти, досвідчені вчителі повинні готувати відкриті уроки, надавати вчителям консультації та методичну допомогу.
Вимоги до аналізу й обговорення відкритих уроків: цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість, поєднана з доброзичливістю під час висловлення кри-тичних зауважень, поєднання аналізу уроку з висновками і рекомендаціями, підбиття підсумків відкритого уроку кваліфікованими спеціалістами.
Проведення відкритих уроків, а ще краще — їх системи — найефективніша форма методичного вдосконалення вчителів (навіть тоді, коли урок готує і проводить і не дуже досвідчений учитель).
Нетрадиційні форми методичної роботи у 90-х роках так розповсюдилися і набрали такої масовості, що їх можна класифікувати:
1. За методикою колективної творчості — це ярмарки педагогічної творчості, фестивалі педагогічних ідей і знахідок, панорами методичних ідей, педагогічні розсипи, клуби творчих педагогів, методичні турніри і вернісажі, творчі портрети і лабораторії, школи педмайстерності.
2. Форми, які ненав'язливо спрямовують педагогів на активну діяльність, — це ділові ігри / педагогічні консиліуми, посиденьки, методичні ринги, методичні аукціони /, мозкова атака, конкурс «Кращий учитель року « тощо.
3. Форми, які посилюють наукову спрямованість роботи, — це проблемні семінари, творчі групи, творчі наукові дискусії, навчальні семінари з методикою педдосліджень, консультації з науковцями, авторські школи майстерності, педагогічні колективні справи, педагогічний турнір з актуальної наукової теми, громадський науково-дослідний інститут, творчі лабораторії.
4. Форми, що посилюють практичну спрямованість роботи, — це консультації-практикуми, навчальні семінари, школи педагога-початківця, педагогічне представництво тощо.
5. Форми, які поєднують традиційну роботу з дозвіллям, — це мала академія народної педагогіки, педагогічні посиденьки, вечорниці, урок-панорама, презентації педагогічної новинки, педагогічний портрет творчого колективу тощо. Найбільшого поширення набули такі нетрадиційні форми методичної роботи з учителями, як: методичні фестивалі; панорамні та нестандартні уроки; семінари-супутники; методичні діалоги, ринги, мости, мозкові атаки; методичні аукціони; педагогічні консиліуми і тренінги; методичні посиденьки; педагогічні КВК; проблемні столи; психолого-педагогічні дискусії; педагогічні турніри тощо.